Смерть Аднана Ківана та суд над лікарями клініки Odrex: чому ця справа стала лакмусовим папірцем українського правосуддя?
За два місяці у справі про медичну недбалість лікарів Odrex відбулося лише 9 із 29 запланованих судових засідань. Родина померлого бізнесмена Аднана Ківана вже понад два роки чекає на остаточну судову відповідь щодо цієї його смерті. І ця історія порушує значно ширше питання: чи здатна українська система правосуддя забезпечити справедливий розгляд справи про медичну недбалість, якщо навіть резонансне провадження за участю родини відомого підприємця ризикує завершитися через сплив строків давності?
Є справи, які стають випробуванням не тільки для конкретного суду, а й для всієї системи правосуддя. Справа про смерть засновника KADORR Group Аднана Ківана – одна з них.
Відомий одеський підприємець помер 27 жовтня 2024 року під час лікування в приватній клініці Odrex. За версією слідства, неналежне виконання професійних обов'язків лікарями Русаковим та Білоцерковською могло сприяти розвитку післяопераційних ускладнень, які призвели до смерті пацієнта.
На лаві підсудних особистий лікар померлого хірурга Віталій Русаков та онколог померлого Марина Білоцерковська. Обох обвинувачують за частиною 1 статті 140 Кримінального кодексу України. Лікарі своєї вина не визнають, а остаточну правову оцінку їхнім діям має надати суд.
Однак питання в тому, чи встигне українське правосуддя взагалі дійти до остаточного рішення по суті позов?
29 запланованих засідань – лише 9 проведених
Останні два місяці судового процесу демонструють, наскільки складним може бути шлях до правосуддя навіть у справі, за якою важливо стежити журналісти та громадськість.
У вересні Київський районний суд Одеси призначив 13 засідань. Повноцінно провести лише 6. Причинами відкладень стали замикання сторони захисту, невідповідності учасникам процесу, заяви про відвід судді та технічні характеристики.
Ситуація дійшла до того, що головуючий суддя Віктор Чапліцький визнав неважливими причини зміни адвокатів Віталія Русакова та направив відповідні матеріали до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для оцінки їхніх дій.
Однак жовтень ви виявилися менш результативним.
З 16 запланованих судових засідань відбулися лише 3. Решту 13 перенесли. Причини майже ідентичні – зайнятість адвокатів в інших судових процесах та лікарняний одного з обвинувачених.
Таким чином, за вересень і жовтень із 29 запланованих засідань 20 не вдалося провести повноцінно.
Листопад не приніс суттєвих змін. Після перенесення слухання 5 листопада з технічних причин суд зміг продовжити розгляд 6 листопада. Проте наступні три засідання, призначені на 11, 12 та 13 листопада, знову відклали – цього разу через продовження відпустки одного із захисників Віталія Русакова.
Як повідомляв УНН , суддя Чаплицький повідомив про намір вдруге звернутися до дисциплінарної комісії адвокатури.
У справі Аднана Ківана фактор часу має критичне значення. За загальним правилом, для кримінального правопорушення, яке інкримінують лікарям Odrex, строк давності становить 3 роки. Якщо відповідні дії або бездіяльність відбулися восени 2024 року, питання про сплив строків давності може постати вже восени 2027 року – за відсутності визначених законом підстав для їх зупинення чи переривання.
Сплив строків давності – призведе до звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності та закриття провадження без вироку, який встановлює їхню винуватість або невинуватість.
Для родини померлого це означатиме ризик залишитися без остаточної судової відповіді на питання, заради яких вона звернулася до правосуддя. Найстрашніше у цій ситуації – перспектива того, що справа завершиться не тому, що суд дослідив усі докази та встановив обставини, а тому, що сплив час.
Якщо навіть родина Аднана Ківана не може отримати остаточного рішення, на що сподіватися звичайним українцям?
Саме це питання робить справу Аднана Ківана лакмусовим папірцем для всієї української системи правосуддя.
Аднан Ківан був відомим підприємцем, засновником великої компанії, людиною з вагомим суспільним авторитетом. Його родина має можливості для залучення професійних юристів, захисту своїх інтересів та привернення уваги громадськості до перебігу судового процесу.
І навіть за таких обставин шлях до остаточного судового рішення виявився надзвичайно складним.
А тепер уявімо звичайну українську родину, яка втратила близьку людину після лікування в медичному закладі.
Родину, яка не має коштів на тривалий юридичний супровід. Яка не може роками оплачувати адвокатів, збирати документи та відстежувати засідання. Яка залишається сам на сам із медичним закладом, складними експертизами та судовою процедурою.
Скільки таких родин здатні пройти цей шлях до кінця? Скільки людей просто здаються, не дочекавшись судового рішення? І скільки справ ризикують завершитися через строки давності, так і не отримавши повноцінного розгляду?
Ми не стверджуємо, що всі справи про медичну недбалість в Україні розглядаються однаково. Однак ситуація навколо справи Аднана Ківана наочно демонструє проблему, яка потребує системної відповіді.
Адже право на справедливий суд – це не лише можливість подати заяву, звернутися до правоохоронців чи бути присутнім на судовому засіданні. Це також право на ефективний розгляд справи в розумні строки.
Для нас, активістів StopOdrex, справа Аднана Ківана – це не історія про одного відомого пацієнта і не вимога за будь-яку ціну домогтися обвинувального вироку. Це питання права кожної людини на незалежний, неупереджений та своєчасний судовий розгляд.
Ми не маємо права вирішувати замість суду, чи винні лікарі. Але ми маємо право вимагати, щоб суд отримав реальну можливість дослідити докази, заслухати свідків та експертів і ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Ми переконані, що ситуація потребує належної реакції всіх органів у межах їхніх законних повноважень. Суд має забезпечувати розумні строки провадження та оцінювати причини відкладень. Органи адвокатського самоврядування – розглядати повідомлення про можливі дисциплінарні порушення об'єктивно й без невиправданих зволікань.
Справа Аднана Ківана – це перевірка, чи здатна українська система правосуддя доводити складні справи до завершення, незалежно від статусу учасників, ресурсів сторін і процесуальних перешкод.