«Ви мали привезти його раніше»: історія про затримку швидкої Odrex і смерть пацієнта
Родина пацієнта стверджує, що швидка Odrex затрималася, а після госпіталізації близькі зіткнулися з відсутністю пояснень, величезними рахунками, а смерть батька залишала після себе купу питань без відповідей. За словами сім’ї, найболючішим стало те, що відповідальність смерть близької людини переклали на родину.
Анонімна історія родини пацієнта клініки Odrex
Я довго вагалася, чи писати цей відгук, але вважаю це своїм обов’язком – щоб інші люди розуміли, з чим можуть зіткнутися, довіряючи клініці Odrex життя своїх близьких.
Мій батько лікувався в Odrex, у нього був лікуючий лікар у цій клініці. Одного вечора йому різко стало погано. Розуміючи серйозність стану, я одразу викликала дві швидкі допомоги: одну державну, іншу швидку Odrex.
Батько знаходився приблизно за 150 км від клініки, тому було домовлено, що карети зустрінуться по дорозі і пацієнта доправлять саме до Odrex.
Ми прибули на місце зустрічі першими. Карета швидкої Odrex не приїхала вчасно. Ми неодноразово телефонували водієві та лікарю, які мали нас чекати, але в якийсь момент вони просто перестали виходити на зв’язок.
Згодом нам повідомили, що машина зламалася і забрати батька не можуть. При цьому йшлося про інсульт, де кожна хвилина має критичне значення.
Лише після численних дзвінків і з’ясувань нам направили іншу карету швидкої Odrex, яка виїхала із затримкою приблизно 40 хвилин. У підсумку батька все ж доставили до клініки.
Нам повідомили, що у нього стався інсульт, його помістили в інтенсивну терапію та будуть стабілізувати стан. Вранці ми поспілкувалися з лікарем, який вів батька, і почули фразу, яка досі звучить у вухах: «Ви мали привезти його набагато раніше. Це ваша вина».
Це було сказано попри те, що саме швидка Odrex не приїхала вчасно.
Далі почалося те, що важко назвати нормальною медичною комунікацією. До нас виходили різні люди без бейджів, без представлення – ми не розуміли, хто вони. Нам майже нічого не пояснювали. Водночас нам запропонували дуже дорогу операцію, яку ми оплатили, бо вірили, що робимо все можливе, аби врятувати батька.
За перебування в інтенсивній терапії ми платили величезні суми, але інформації про реальний стан батька, прогнози чи план лікування фактично не отримували. Згодом нам почали говорити, що він помре, що тепер «залишається лише чекати» і сподіватися на диво.
У результаті нам повідомили, що у батька настала смерть мозку, і його відключили від апаратів без погодження з родиною, просто поставивши нас перед фактом смерті.
Уже після цього, переглянувши його електронний кабінет, я побачила, що останнім лікарем, який його оглядав, був логопед. Це викликало ще більше запитань.
Через п’ять хвилин після повідомлення про смерть нам зателефонувала ритуальна служба «Анубіс» і повідомила, що тіло вже передають їм. Ми були в шоковому стані.
Лікар вийшов і дав на підпис документ про відмову від розтину, який підписав брат батька – без пояснень і без часу на усвідомлення того, що відбувається.
Кошти за останній день перебування в клініці нам не повернули, а списали на якісь «потреби» без пояснень.
До моменту, поки ми платили і не ставили запитань, до нас ставилися чемно. Але коли ми повністю опинилися в залежному становищі, ставлення змінилося.
Через те, що ми спочатку доставили батька до найближчої лікарні й змушені були писати відмову від госпіталізації, він не потрапив під програму для пацієнтів з інсультом, і ми оплачували лікування по повній вартості.
Цей досвід залишив відчуття безсилля, непрозорості, фінансового тиску та повної відсутності людського підходу в критичний момент життя.
Я пишу це не з метою помсти, а з метою попередження. Коли мова йде про життя близьких, ви маєте право знати, як насправді працює система за красивими фасадами.